Віртуальна реальність: фантастика чи життя

Словосполучення "XXI століття" майже у всіх асоціюється з розвитком новітніх технологій. Якщо 15 років тому комп'ютер був інопланетним гостем для пересічної людини, то зараз ця річ стала невід'ємною частиною нашого життя.

Обережно: ігроманія!

Молоді комп'ютер виявився "до смаку", адже він не тільки допомагає в навчанні, але й дає широкий спектр можливостей для відпочинку. Одним із таких засобів для боротьби з буденністю є комп'ютерна гра. Як не дивно, але ця, на перший погляд, безневинна річ стала лихоманкою нашого часу!

Ігроманія або лудоманія (лат. ludus - гра) - це занадто сильне захоплення комп'ютерними або азартними іграми. Говорячи про віртуальні ігри, лудоманією страждає переважно молодь.

Навіщо грати?

Відповідь проста: дехто не може самореалізуватися, і страх перед цим змушує відмовитись від жорстокого світу людей, аби поринути в ілюзію, де легко завоювати авторитет і стати героєм. Деякі грають, щоб зменшити відчуття самотності: для них гра є альтернативою дружній компанії або улюбленій справі. Заядлих гравців можна легко помітити серед оточення через їх дратівливість, неспроможність зосередитись і складність у спілкуванні. Професор Акіо Морі з Коледжу гуманітарних та точних наук університету Ніхон (Японія) виявив, що під час гри в людини працюють тільки зорові та рухові нерви, що призводить до зниження розумової діяльності. Проаналізувавши мозкові ритми 240 осіб у віці від 6 до 29 років, які захоплюються віртуальними іграми, виявилось, що активність кори головного мозку, яка відповідає за емоційну та творчу здатність, дорівнює практично нулю. Тобто мозок людини деградує в плані розумової та творчої діяльності.

Комп'ютерна залежність - це хвороба


Однак основною проблемою користувачів, які довго перебувають за комп'ютером, є формування мультимедійної залежності. В такому випадку дуже важливо вміти переключати свою увагу на інші види діяльності, такі, наприклад, як спортивні вправи або творче зайняття. Якщо ж людина не може змусити себе відволіктись від монітору, то вона вже залежить від віртуального світу і варто почати боротьбу з цією хворобою. В США була розроблена програма для боротьби з ігроманією, яка схожа на систему лікування наркоманії та алкоголізму. Такий "рецепт" вже розповсюджений по всьому світу, і Україна не є виключенням. Вже рік в Києві працює медичний центр для лікування ігроманії (тел.: 8-050-997-16-35).

Ігри-вбивці


Останнім часом стає відомо дедалі більше випадків, коли комп'ютерні ігри вбивали людей. Яскравим прикладом цьому є смерть 12-річного школяра в Єкатеринбурзі. Хлопець більше ніж тиждень поринав у віртуальний світ на 10-12 годин, вертаючись додому лише щоб поїсти і поспати. Але одного дня після 12-годинної гри його організм не витримав і стався напад епілепсії. "В результаті довгого емоційного стресу у підлітка порушилось кровопоcтачання головного мозку, - розповів доктор-невролог Олексій Сулімов. - Йому стало погано, запаморочилась голова. Але залежність від гри була настільки сильною, що хлопець продовжував грати, фактично помираючи". Інший випадок стався в Китаї. Геймер Ку Ченвей був засуджений до смертної кари за те, що вбив друга, який продав його віртуальний меч з гри Legend of Mir-3. Навесні 2002 року американець Шон Вілі застрелився з 22-каліберної гвинтівки через втрату артефакту в популярній грі EverQuest.

"Я був свідком багатьох випадків, коли 17-18-річні юнаки, маючи широкий доступ до Інтернет, роками практично не виходили з дому. Один хлопець навіть намагався отримати інвалідність в зв'язку з агорафобією (страхом перед відкритою місцевістю), якої у нього не було. Геймер просто не хотів відриватись від EverQuest та чату", - розповів відомий психотерапевт Тімоті Міллер.

Отже, варто подумати над доцільністю захоплення комп'ютерними іграми і, можливо, знайти альтернативу, доки ще не пізно.

Матеріал надано агенцією "Юн-Прес"
Автор: Метро Освіта №8 (814)

Пять способов избежать опасностей в социальных сетях

Блог Ван Данг (Van Dang), вице-президента и заместителя главного юрисконсульта компании Cisco

Социальные сети постоянно меняют способы взаимодействия организаций с клиентами при формировании брендов или общении с окружающим миром. И если некоторые компании активно работают в социальных сетях, рассматривая их как средство получения долгосрочных маркетинговых преимуществ, то другие противятся тому, чтобы их сотрудники общались в социальных медиа. Между тем запретить использование социальных сетей уже практически нереально: в Facebook зарегистрированы более 500 млн пользователей, в Twitter – почти 200 млн, в LinkedIn – 100 млн.

Таким образом, социальные сети стали одним из основных коммуникационных каналов в развитии деловых отношений. Вместе с тем эти сети таят в себе риски:

- Вредоносный код на сайтах социальных сетей либо в мобильных приложениях для доступа к таким сайтам, включая рекламу в приложениях сторонних поставщиков, может открыть хакерам доступ к вашей сети. Некоторые социальные сети в большей степени способствуют подобным хакерским атакам. Например, нажав на сокращенный URL, пользователь может случайно перейти на вредоносный сайт.

- Вредоносные рекламные ссылки содержатся даже на сайтах с высочайшей репутацией. Ссылки на вредоносное ПО чаще всего встречаются на сайтах социальных сетей, где присутствует множество рекламы, вызывая у пользователей ложное чувство безопасности.

- Угроза судебного преследования и нарушения законодательства. Например, нарушение Правил Федеральной торговой комиссии США об утверждении сделок наиболее вероятно в тех случаях, когда сотрудникам компании предоставлена возможность самостоятельно трактовать правила ведения бизнеса в онлайне, а они не подозревают о потенциальных последствиях использования сайтов социальных медиа. Подобные нарушения чреваты судебными исками, как против самого сотрудника, так и против всей компании.

- Психологическая атака в виде выманивания информации о реквизитах доступа к системе (в отличие от взлома самой системы). В социальных сетях люди чувствуют себя более комфортно и охотнее делятся персональной информацией. Это повышает риск того, что сотрудник раскроет конфиденциальные данные через социальную сеть.

Как снизить риски

Обеспечение безопасного использования социальных сетей – задача сложная, но, приняв к сведению изложенные ниже рекомендации, вы сможете поспособствовать защите своей компании.

Ознакомьтесь с политиками конфиденциальности социальных сетей и предупредите пользователей о том, как их личная информация может быть использована.  На разделы «Политика конфиденциальности» ряда популярных социальных сетей можно  перейти по этим ссылкам: Facebook, Twitter, LinkedIn.

Частое обновление пользовательских приложений: веб-браузеров, антивирусов, программ Adobe PDF Reader, Flash Player, Apple QuickTime, Windows Media Player, RealPlayer и JavaScript, – помогает бороться с вредоносным кодом и ПО на вредоносных сайтах.

Обеспечивайте безопасность вашей системы таким образом, чтобы защита охватывала периметр сети и распространялась за его пределы.

Разработайте политику использования. Разработка политики использования социальных сетей – один из важнейших аспектов снижения рисков. В создании собственной политики помогут примеры готовых политик. Такая политика должна отражать культуру, ценности и существующие политики вашей компании и содержать рекомендации о том, как активно пользоваться социальными сетями, не подвергая при этом угрозе своих сотрудников и организацию в целом. Социальные медиа помогают повышать узнаваемость бренда, продвигать продукты и доносить отраслевые новости, и политику в области социальных сетей следует структурировать таким образом, чтобы можно было эффективно использовать эти возможности.

Информируйте сотрудников о политике, передовом опыте, служебных обязанностях самих сотрудников, а также обо всех изменениях в этих вопросах. Информирование сотрудников – единственный способ эффективно и безопасно использовать постоянно растущий арсенал инструментов социальных сетей и успешно реализовывать корпоративные инициативы в социальных медиа.

Подход Cisco

Сознавая, что социальные сети стали частью личной и профессиональной жизни сотрудников, Cisco не блокирует доступ к сайтам социальных сетей. Компания разработала комплексную политику в отношении социальных медиа, в которой доступно объясняются правила использования социальных сетей, даются ответы на часто задаваемые вопросы и излагаются правила поведения сотрудников в онлайне.

Политика Cisco по использованию социальных медиа включена в «Кодекс делового  поведения Cisco». Кроме этого для повышения осведомленности сотрудников в данном вопросе, компания Ciscco создала специальный видеоролик.

По мере появления нового поколения медиа и коммуникационных инструментов способы общения сотрудников внутри компании и за ее пределами меняются. Мы сознаем это и понимаем, что ограничиваться внедрением политик и обучением сотрудников нельзя.  Cisco создала внутренний портал для совместной работы, вокруг которого сформировала сообщество, и предлагает централизованный контент по использованию инструментов социальных медиа, включая:

- передовой практический опыт, ответы на часто задаваемые вопросы, краткие видеорекомендации
- шаблоны и схемы
- публикации из блогов специалистов по социальным сетям, в которых описан передовой опыт и методика использования социальных медиа
- форум, где можно задавать вопросы и общаться с членами сообщества
- общие адреса электронной почты, по которым можно получать рекомендации  и задавать вопросы.

Дополнительная информация о программе Cisco по обеспечению конфиденциальности – в разделе«Конфиденциальность и соблюдение правил безопасности».

Сайт "Медіакритика"

Карта

Просмотреть КЦМЛ на карте большего размера

Слайд-шоу реклами

Аналіз реклами

Календар

ПОШУК

Соціальна реклама про українську мову

Вправа 2. “Що таке “інформаційна грамотність”, “інформаційна культура”, “медіакультура”.

Цілі:

-        дати можливість учасникам сформулювати наукове поняття “інформаційної грамотності”;

-        показати багато аспектність поняття “інформаційна грамотність”, “інформаційна культура”, “медіакультура”.

Необхідний час: 20 хвилин.

Обладнання: визначення інформаційної грамотності, написані на ватмані

Підготовка: написати визначення інформаційної грамотності на великих аркушах і прикріпити їх перед початком заняття до дошки чи до стін зворотним боком до аудиторії.

Процедура проведення. Ведучий поділяє учасників на групи по 3-4 особи. Кожна група має виробити в результаті “мозкового штурму” своє визначення інформаційної грамотності та інформаційної культури, “медіакультури”. Визначення повинно бути коротким і ємним. Після обговорення представник від кожної групи знайомить із правильним визначенням усіх учасників.

Після закінчення обговорення у групах кожне визначення виписується на дошці чи на ватмані.

Після того, як групи представлять свої формулювання, ведучий повертає заздалегідь заготовлені визначення “обличчям” до аудиторії. Учасники мають можливість ознайомитися з існуючими визначеннями й висловити своє ставлення до них.

Обговорення. Ведучий ставить наступні запитання:

-        Що відрізняє кожне визначення?

-        Чи є щось, що поєднує якісь із запропонованих визначень?

-        Яке визначення найбільш вдале?

-        Чи можна дати одне визначення поняттю “інформаційної культури”, “медіакультури”?

Під час обговорення зверніть увагу на наступні моменти:

-        Поняття “інформаційної грамотності” має безліч аспектів.

-        Кожне з визначень виявило якусь грань інформаційної грамотності.

Аналіз гри:

1. Чи досягнута мета гри.
2. Активність учасників гри.
3. Яким був стиль спілкування протягом усієї гри?
4. Чи є для вас тема інформаційної грамотності та інформаційної культури актуальною, і якщо так, то чому?

Вправа 1. «Знайди відповідність»

Завдання: поєднайте стрілками поняття, які найбільш підходять один до одного

Середина XVI ст..		Володіння навиками використання різноманітних технічних засобів
Інформаційне суспільство		Відкриття електрики
Кінець ХІХ ст..		Розвиток промисловості
Інформаційна культура		Збільшення частки розумової праці
Індустріальне суспільство		Поява комп’ютерів
70-ті роки ХХ ст..		Книгодрукування
Перша інформаційна революція		Проблеми інформаційного суспільства
Лавиноподібний потік інформації		Поява писемності

Тема1. Мас-медіа: від gazetta до «Всесвітньої павутини»

План заняття

1.      Визначення поняття “культура” в філософській, педагогічній та психологічній літературі.

2.      Інформаційна культура як показник готовності до подальшого життя в інформаційному суспільстві.

3.      Історичний огляд етапів еволюції засобів масової комунікації.

Короткий зміст теми: Термін “культура” походить від латинського слова “cultura”, що означає обробляти, культивувати. З часом це поняття набуло значення розвитку мистецтва, літератури, науки, освіти – всього, що створено людиною. Однак це значення дуже широке, розпливчате і тому потребує уточнення. Саме по собі  уточнення поняття – достатньо складне, адже у сучасній науковій літературі зустрічається близько 250 визначень культури.

Основоположник культурної антропології Е.Тейлор пропонує розглядати визначення культури як “суму всіх видів діяльності, звичаїв; вона включає в себе знання шляхів пристосування до соціального та природного оточення, мову, звичаї, систему етикету та етику”. К.Ясперс говорить, що культура – “це матеріальні та соціальні цінності групи людей, їх інститути, звичаї, поведінка”. Французький культуролог де Бенуа дає таке визначення культури: “культура – це специфіка людської діяльності, це те, що характеризує людину як вид”. М.Елладе вказує на те, що “культура – це особливе пристосування людей до природного оточення та економічних потреб і складається з усіх результатів цього пристосування”.

Спеціаліст з теорії культури А.Кребер зазначає: “культура – це поведінка, якій людина навчилася,  а не отримала у якості біологічної спадщини”. К.Клаксон розглядає культуру як “результат поведінки людей та діяльності суспільства, вона історично включає ідеї, моделі та цінності, не включає біологічних компонентів людини і  передається відмінними від біологічної спадковості механізмами, вона емоційно сприймається або відкидається індивідами”.

В.С.Грєхньов вказує на те, що “культура – є міра розвитку людини, бо вона характеризує не тільки обсяг засвоєних нею цінностей суспільної життєдіяльності людей протягом всієї їх історії, а втілює стиль мислення і поведінки, охоплює всі сторони суспільного життя, будь-який вид людської діяльності”.

Поняття “інформаційна культура”, на думку авторів, необхідно розглядати в аспекті еволюції загальної культури. Еволюція інформаційної культури проходила непомітно, потай, якісно змінюючи забезпечення повного використання достовірного, невичерпного й своєчасного знання у всіх суспільно значущих видах людської діяльності. Ці зміни привели до інформаційної культури.

Почато вивчення інформаційної культури, особистості й суспільства як особою грані людської культури в цілому. Мається на увазі інтегральне позначення тих аспектів культури, які безпосередньо відбивають всю сукупність інформаційних процесів, використовуваних людиною.

Уперше термін “інформаційна культура” у науковій літературі з'явився в 1971р. у монографії Г.Г.Воробйова . Автор у своїй роботі торкнувся питань про природу інформації, про інформаційні потоки, про масиви й вимоги, пропоновані до інформації, що склало не більше однієї п’ятої обсягу роботи, а інша частина присвячена науці про документацію, тобто складанню документів та їхній обробці. Розглядаючи питання про інформації, автор звернув увагу на загальність споживання інформації й на дотримання певних норм інформаційного поводження. Уже на першому етапі появи засобів електронно-обчислювальної техніки автор застерігав суспільство, що без застосування відповідних норм інформаційного поводження будуть порушені режими роботи в суспільстві й будуть створюватися інформаційні “вакууми” й “есенції”. На жаль, Г.Г.Воробйов у своїй роботі не конкретизував зміст поняття “інформаційна культура”.

У 1993-1995 р.р. були опубліковані статті Е.П.Семенюка, у яких поряд з питаннями про джерела інформації, способах роботи з нею, важлива роль приділяється інформаційній культурі. Автор говорить про значення інформаційних технологій у системі людської діяльності, розглядаються характерні риси сучасного технологічного етапу науково-технічної революції; звертається увага на нерозривну єдність якісних змін у технологіях й у процесі інформатизації суспільства.

Впровадження і використання в навчальному процесі сучасних засобів збирання, зберігання, опрацювання, передавання і подання інформації відкривають широкі перспективи гуманітаризації освіти і гуманізації навчального процесу. Виключно важливу роль при цьому відіграють: телекомунікаційні системи, комп'ютерні мережі, розподілені бази даних, гіпертекстові системи, системи відеотексту та інформаційного обслуговування, довідково-інформаційні системи, експертні системи, системи автоматизованого вироблення і прийняття рішень, моделюючі та імітуючі системи, різноманітні навчальні системи тощо.

Широке використання засобів і методів сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі дає можливість розкрити значний гуманітарний потенціал природничо-наукових дисциплін, пов’язаний з формуванням наукового світогляду, розвитком логічного і творчого мислення, форму­ванням суспільної свідомості та свідомого ставлення до навколишнього світу. 

ЕТАПИ ЕВОЛЮЦІЇ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

ЕТАП РОЗВИТКУ	ХАРАКТЕРНІ РИСИ
І. Усний (дописемний)	Засіб комунікації даного етапу - усне мовлення. Передача інформації здійснювався за допомогою: ритуального танцю, магічного обряду, пісні, міфу, магічного закляття. Для усного типу особистості характерна перевага тактильного і слухового сприйняття навколишнього світу.  Усна культура відрізняється стійкістю, традиційністю. Її характерні ознаки - це емоційність, чуттєвість, жвавість сприйняття, взаємопроникнення і злиття слова і справи («імплозія»); одночасність дій і реакцій; метафоричність стилю мислення, магічне світовідчуття; колективізм; ототожнення і єдність ідеальних і матеріальних почав у сприйнятті навколишнього світу.
ІІ. Письмовий	Засіб комунікації - алфавіт. Мова, рукописні тексти, символи, що визначили початок розвитку цивілізації, служили основними засобами передачі інформації «рукописного типу людини». Тут вже переважає тактильне і зорове сприйняття навколишнього світу. Світосприйняття відрізняється релігійністю, індівудуалізмом. Розвиток науки і мистецтва письмового суспільства характеризується формуванням і розвитком філософії, науки, драматичної поезії, живопису, архітектури. З'являється число, завдяки якому виникає рахунок і арифметика. Основний спосіб передачі інформації в процесі соціального управління, поряд з усним мовленням - рукописні візуальні коди і символи, природні мови.
ІІІ. Книгодрукований	Засіб комунікації – друк. Велике значення тут мають друковані тексти, візуальні коди, символи. Розвиваються природничі науки - фізика, механіка, хімія, а також мистецтво, література, живопис, архітектура. З'являються парова машина і залізниця. Природа з священного храму перетворюється в майстерню, де людина - творець. Основний спосіб передачі інформації в процесі соціального управління, поряд з усним мовленням - рукописні і друковані візуальні коди. Отримують розвиток штучні мови, кодування і декодування інформації.
IV. Електронний	Основними засобами комунікації, поряд з друкованими ЗМІ, є електронні медіа: телебачення, радіо, телефон. Основний спосіб передачі інформації в процесі соціального управління - електронні коди і символи, велике значення набувають штучні мови програмування, кодування і декодування інформації.  Інформація - затребуваний товар, рух якого забезпечує ефективний товарний обмін.
V. Інформаційне суспільство як сучасний етап розвитку ЗМК	Це чергова фаза суспільного розвитку, що прийшла на зміну індустріальної, в якій основним фактором економіки стає інформація. Основним товаром тут стає інформація, а головним видом діяльності - інтелектуальна праця. Завдяки цим складовим людство здійснює значний стрибок у своєму розвитку, результатом якого стає глобальне суспільство, об'єднане єдиним інформаційним простором.

МЕДІА-ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Медіаосвіта (англ. media education від лат. media - засоби)  - напрям у педагогіці, спрямований на вивчення закономірностей масової комунікації (преси, телебачення, радіо, кіно, відео і т.ін.). Основні завдання медіаосвіти: підготувати нове покоління до життя в сучасних інформаційних умовах, до сприйняття різноманітної інформації, навчити людину пручатись наслідкам її впливу на психіку, оволодівати засобами спілкування на основі невербальних форм комунікації за допомогою технічних засобів.

Медіаосвіта проголошена ЮНЕСКО одним із пріоритетних напрямів у педагогіці ХХІ століття.