Тема1. Мас-медіа: від gazetta до «Всесвітньої павутини»

План заняття

1.      Визначення поняття “культура” в філософській, педагогічній та психологічній літературі.

2.      Інформаційна культура як показник готовності до подальшого життя в інформаційному суспільстві.

3.      Історичний огляд етапів еволюції засобів масової комунікації.

Короткий зміст теми: Термін “культура” походить від латинського слова “cultura”, що означає обробляти, культивувати. З часом це поняття набуло значення розвитку мистецтва, літератури, науки, освіти – всього, що створено людиною. Однак це значення дуже широке, розпливчате і тому потребує уточнення. Саме по собі  уточнення поняття – достатньо складне, адже у сучасній науковій літературі зустрічається близько 250 визначень культури.

Основоположник культурної антропології Е.Тейлор пропонує розглядати визначення культури як “суму всіх видів діяльності, звичаїв; вона включає в себе знання шляхів пристосування до соціального та природного оточення, мову, звичаї, систему етикету та етику”. К.Ясперс говорить, що культура – “це матеріальні та соціальні цінності групи людей, їх інститути, звичаї, поведінка”. Французький культуролог де Бенуа дає таке визначення культури: “культура – це специфіка людської діяльності, це те, що характеризує людину як вид”. М.Елладе вказує на те, що “культура – це особливе пристосування людей до природного оточення та економічних потреб і складається з усіх результатів цього пристосування”.

Спеціаліст з теорії культури А.Кребер зазначає: “культура – це поведінка, якій людина навчилася,  а не отримала у якості біологічної спадщини”. К.Клаксон розглядає культуру як “результат поведінки людей та діяльності суспільства, вона історично включає ідеї, моделі та цінності, не включає біологічних компонентів людини і  передається відмінними від біологічної спадковості механізмами, вона емоційно сприймається або відкидається індивідами”.

В.С.Грєхньов вказує на те, що “культура – є міра розвитку людини, бо вона характеризує не тільки обсяг засвоєних нею цінностей суспільної життєдіяльності людей протягом всієї їх історії, а втілює стиль мислення і поведінки, охоплює всі сторони суспільного життя, будь-який вид людської діяльності”.

Поняття “інформаційна культура”, на думку авторів, необхідно розглядати в аспекті еволюції загальної культури. Еволюція інформаційної культури проходила непомітно, потай, якісно змінюючи забезпечення повного використання достовірного, невичерпного й своєчасного знання у всіх суспільно значущих видах людської діяльності. Ці зміни привели до інформаційної культури.

Почато вивчення інформаційної культури, особистості й суспільства як особою грані людської культури в цілому. Мається на увазі інтегральне позначення тих аспектів культури, які безпосередньо відбивають всю сукупність інформаційних процесів, використовуваних людиною.

Уперше термін “інформаційна культура” у науковій літературі з'явився в 1971р. у монографії Г.Г.Воробйова . Автор у своїй роботі торкнувся питань про природу інформації, про інформаційні потоки, про масиви й вимоги, пропоновані до інформації, що склало не більше однієї п’ятої обсягу роботи, а інша частина присвячена науці про документацію, тобто складанню документів та їхній обробці. Розглядаючи питання про інформації, автор звернув увагу на загальність споживання інформації й на дотримання певних норм інформаційного поводження. Уже на першому етапі появи засобів електронно-обчислювальної техніки автор застерігав суспільство, що без застосування відповідних норм інформаційного поводження будуть порушені режими роботи в суспільстві й будуть створюватися інформаційні “вакууми” й “есенції”. На жаль, Г.Г.Воробйов у своїй роботі не конкретизував зміст поняття “інформаційна культура”.

У 1993-1995 р.р. були опубліковані статті Е.П.Семенюка, у яких поряд з питаннями про джерела інформації, способах роботи з нею, важлива роль приділяється інформаційній культурі. Автор говорить про значення інформаційних технологій у системі людської діяльності, розглядаються характерні риси сучасного технологічного етапу науково-технічної революції; звертається увага на нерозривну єдність якісних змін у технологіях й у процесі інформатизації суспільства.

Впровадження і використання в навчальному процесі сучасних засобів збирання, зберігання, опрацювання, передавання і подання інформації відкривають широкі перспективи гуманітаризації освіти і гуманізації навчального процесу. Виключно важливу роль при цьому відіграють: телекомунікаційні системи, комп'ютерні мережі, розподілені бази даних, гіпертекстові системи, системи відеотексту та інформаційного обслуговування, довідково-інформаційні системи, експертні системи, системи автоматизованого вироблення і прийняття рішень, моделюючі та імітуючі системи, різноманітні навчальні системи тощо.

Широке використання засобів і методів сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі дає можливість розкрити значний гуманітарний потенціал природничо-наукових дисциплін, пов’язаний з формуванням наукового світогляду, розвитком логічного і творчого мислення, форму­ванням суспільної свідомості та свідомого ставлення до навколишнього світу. 

ЕТАПИ ЕВОЛЮЦІЇ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

ЕТАП РОЗВИТКУ	ХАРАКТЕРНІ РИСИ
І. Усний (дописемний)	Засіб комунікації даного етапу - усне мовлення. Передача інформації здійснювався за допомогою: ритуального танцю, магічного обряду, пісні, міфу, магічного закляття. Для усного типу особистості характерна перевага тактильного і слухового сприйняття навколишнього світу.  Усна культура відрізняється стійкістю, традиційністю. Її характерні ознаки - це емоційність, чуттєвість, жвавість сприйняття, взаємопроникнення і злиття слова і справи («імплозія»); одночасність дій і реакцій; метафоричність стилю мислення, магічне світовідчуття; колективізм; ототожнення і єдність ідеальних і матеріальних почав у сприйнятті навколишнього світу.
ІІ. Письмовий	Засіб комунікації - алфавіт. Мова, рукописні тексти, символи, що визначили початок розвитку цивілізації, служили основними засобами передачі інформації «рукописного типу людини». Тут вже переважає тактильне і зорове сприйняття навколишнього світу. Світосприйняття відрізняється релігійністю, індівудуалізмом. Розвиток науки і мистецтва письмового суспільства характеризується формуванням і розвитком філософії, науки, драматичної поезії, живопису, архітектури. З'являється число, завдяки якому виникає рахунок і арифметика. Основний спосіб передачі інформації в процесі соціального управління, поряд з усним мовленням - рукописні візуальні коди і символи, природні мови.
ІІІ. Книгодрукований	Засіб комунікації – друк. Велике значення тут мають друковані тексти, візуальні коди, символи. Розвиваються природничі науки - фізика, механіка, хімія, а також мистецтво, література, живопис, архітектура. З'являються парова машина і залізниця. Природа з священного храму перетворюється в майстерню, де людина - творець. Основний спосіб передачі інформації в процесі соціального управління, поряд з усним мовленням - рукописні і друковані візуальні коди. Отримують розвиток штучні мови, кодування і декодування інформації.
IV. Електронний	Основними засобами комунікації, поряд з друкованими ЗМІ, є електронні медіа: телебачення, радіо, телефон. Основний спосіб передачі інформації в процесі соціального управління - електронні коди і символи, велике значення набувають штучні мови програмування, кодування і декодування інформації.  Інформація - затребуваний товар, рух якого забезпечує ефективний товарний обмін.
V. Інформаційне суспільство як сучасний етап розвитку ЗМК	Це чергова фаза суспільного розвитку, що прийшла на зміну індустріальної, в якій основним фактором економіки стає інформація. Основним товаром тут стає інформація, а головним видом діяльності - інтелектуальна праця. Завдяки цим складовим людство здійснює значний стрибок у своєму розвитку, результатом якого стає глобальне суспільство, об'єднане єдиним інформаційним простором.